Форум видавців, як одна з двох центральних подій українського книговидавничого світу, цього року, як і торік, і позаторік, зібрав щедрі враження, увиразнив тенденції, сипонув на книжковий ринок видавничих новинок і – що найголовніше – вкотре став приводом для сотень зустрічей усіх дотичних до літератури й книговидання. Зустрічей формальних і ще більше – неформальних, адже Форум – він як карнавал, як стихія, що несе тебе власними маршрутами.
На позір Форум із року в рік майже такий самий: торгівля й дискусії/презентації. На торгівлю видавці традиційно жаліються: продажі зменшуються. Проте цього року їхні нарікання, вочевидь, таки мають резон: такого вільного простору в будь-який із «форумних днів» у палаці Потоцьких пригадати складно, тобто навіть на око цьогоріч відвідувачів (потенційних покупців) було менше, ніж зазвичай. Зокрема й у вихідну суботу та навіть в обідню неділю. Уперше за кілька останніх років Форумом можна було прогулюватися й безперешкодно розглядати книжки – здебільшого новинки, щойно з друкарні, бо весь асортимент книжок у Львів видавці давно вже не привозять – їх не купують.
Цьогорічний Форум також узяв курс на зміни, ба навіть покращення, – невеличні, проте все ж помітні. Як ось облаштування зони відпочинку (й перекусу) з вільним вай-фаєм; як ось зменшення кількості подій; як ось зміни до вибору найкращої книжки Форуму видавців. І не страшно, що деякі з цих змін вийшли не зовсім вдалими, головне – прагнення до вдосконалення. Бо попри зручний вай-фай, сайт Форуму в якусь мить узагалі перестав працювати. Бо оновлене журі, що розглядало книжки, керуючись новими правилами, не спромоглося врешті назвати «Книгу Форуму видавців». Бо попри зменшення кількості подій найбільше люду все одно збирали кав’ярні.
Звісно, кілька скандалів (скасована презентація книжки «Майя та її мами», зірвана презентація «Лівої Європи» й виступ Юрія Павленка на презентації фільму «Слово») затьмарили комічне прибуття політиків (штибу Ляшка й Саакашвілі, а також Садового й Нищука) на «головну літературну подію року». І це теж певна тенденція, яка щойно вимальовується: і сам факт того, що маємо тривожні прецеденти із заборонами, і факт комічності політиків, які привертають до себе увагу, вкотре беручись не за свою тарілку.
Проте основне те, що Форум вкотре відбувся, пристрасті вляглися, через рік побачимося знову, бо хай там як, Форум – це привід, це нагода, це майже національно-літературне свято.