Схоже, вже перейдено той час, коли книжкові новинки зарубіжної літератури український читач знаходив насамперед російською, навіть не сподіваючись побачити український переклад в найближчі 5-10 років.
Частково перейдено навіть той час, коли українською виходять книги, що на батьківщині автора вже років із десять як відшуміли й нині найбільше цікавлять істориків літератури. Власне, я дедалі рідше зазираю на копірайт, а коли й зазираю, то дедалі рідше бачу там рік видання, що починається з цифр 19…
Пригадуєте, як кілька років тому окремі видавці неймовірно гордилися, коли встигали видати український переклад раніше за російський? Минуло зовсім мало часу, й ці «перегони» вже стали нецікаві, комплекс видавничо-перекладацької меншовартості поступився місцем усвідомленню того, що українською нині перекладається дуже багато хорошої літератури, і спробуй-но, читачу, все встигнути прочитати. До того ж перекладається свіжа, актуальна література. Звісно, нам складно рівнятися – за всіма показниками – до того, на кого багато років звикали взорувати (і на це є безліч об’єктивних причин, ми всі їх знаємо), але ж не в тому річ. А в тому, що ми стаємо дедалі незалежніші й самодостатніші в своїх уявленнях про світ. І це наша культурна перемога. Наших видавців, перекладачів і читачів.
Тому на цьому етапі «ЛітАкцент» замислив дві речі. Насамперед – спробувати зробити огляди того, що вже є перекладено за останні роки, з різних літератур. Спробувати зрозуміти, наскільки наше уявлення про літературу певної країни відповідає уявленню читачів і критиків тієї країни. Наскільки велика наша похибка й наскільки повна картинка. А також з’ясувати, що відбувається в зарубіжних літературах ось зараз, не за останні рік-два, а буквально цього книжкового сезону. Тому спробуємо започаткувати цикл оглядів публікацій у зарубіжних літературно-критичих виданнях. І запрошуємо долучатися тих, кому нині це також цікаво.
Чудово усвідомлювати, що дедалі більше української молоді прагне дошукуватися першоджерел, і зростання попиту на вивчення іноземних мов цьому тільки сприяє. Тому я дуже вірю, що за якийсь короткий час український читач легко проглядатиме не тільки вітчизняну пресу, а й зарубіжну. І не нинішній поодинокий читач, а значно ширше коло.
Тому звикання до потреби знати про те, що тут-і-зараз відбувається в літературах за кордонами, може стати дуже хорошою звичкою. І «ЛітАкцент» спробує цьому посприяти – за активного долучання всіх вас, читачів, критиків, письменників і перекладачів. Адже нам цікаво це зробити разом?
Читайте також: